Постанова ВС від 10.01.2024 у справі №910/268/23
https://reyestr.court.gov.ua/Review/118788147
ВСТУП
- У 2015 році Національний банк України визнав неплатоспроможним один із найбільших на той час українських банків – Акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” (далі – Банк “Фінанси та Кредит” або банк) і почав процедуру його виведення з ринку (ліквідації).
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), здійснюючи процедуру ліквідації банку, виявив низку сумнівних правочинів, якими банку було завдано збитків. Фонд вважав, що відомий український мільярдер ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), маючи вирішальний вплив на діяльність банку та його керівництво, організував видачу значних кредитів на підконтрольні йому українські підприємства, а також подальше виведення цих кредитних коштів за кордон (на підконтрольні відповідачеві нерезидентні компанії). Фонд стверджував, що від цих операцій ОСОБА_1 отримав пряму майнову вигоду у розмірі 223 119 302,36 доларів США та 18 392 644,00 євро.
- Фонд звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування більше 45 млрд грн шкоди (збитків), завданих банку. Одночасно з позовом Фонд також подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на корпоративні права/заборонити відчуження корпоративних прав у статутному капіталі низки українських та іноземних юридичних осіб, щодо яких ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (здійснює опосередковане володіння корпоративними правами). Щодо українських товариств також просив заборонити проведення реєстраційних дій, пов`язаних зі збільшенням статутного капіталу.
- Заходи забезпечення стосувалися таких юридичних осіб (далі – група компаній “Ferrexpo”):
– Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (Україна);
– Товариства з обмеженою відповідальністю “Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат” (Україна);
– Товариства з обмеженою відповідальністю “Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат” (Україна);
– Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (Швейцарія);
– Компанії Ferrexpo PLC (Англія);
– Компанії Fevamotinico SaRL (Люксембург);
– Компанії Minco Trust (Сінгапур).
- Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв`язку з недобросовісною поведінкою відповідача, яка полягає в приховуванні активів – на вимогу Фонду відповідач не розкрив інформацію про належні йому активи. На думку Фонду, недобросовісна поведінка відповідача підтверджується й перебуванням відповідача у міжнародному розшуку. Заявник також вказав, що підставою звернення з позовом до відповідача у цій справі є факт виявлення позивачем масштабної шахрайської схеми із заволодіння коштами банку та виведення значної частини цих коштів за кордон на підконтрольні відповідачу компанії, що свідчить про наявність реального ризику відчуження активів.
- Суд першої інстанції повністю задовольнив заяву і забезпечив позов, ця ухвала була залишена без змін судом апеляційної інстанції. До Верховного Суду з касаційними скаргами звернулися Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (Швейцарія), а також українські товариства групи компаній Ferrexpo (три гірничо-збагачувальних комбінати).
- У цій справі перед Верховним Судом постали такі ключові питання:
– яке право має застосовуватися судом при вирішені питання про забезпечення позову;
– чи може суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно (встановлення заборони відчуження майна), яке не знаходиться у власності відповідача;
– чи наявні у суду підстави для застосування доктрини підняття корпоративної завіси (ігнорування правосуб`єктності юридичних осіб, що входять до складу групи компаній Ferrexpo і щодо яких ОСОБА_1 є контролером та кінцевим бенефіціарним власником);
– чи є інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, беззаперечним доказом наявності/відсутності в особи такого статусу;
– чи має суд при застосуванні заходів забезпечення позову, зокрема при вирішенні питання щодо їх співмірності, брати до уваги саме ринкову, а не номінальну вартість корпоративних прав (акцій, часток);
– чи повинен позивач, вимагаючи застосувати заходи забезпечення позову, надавати суду докази вчинення дій з реалізації майна чи підготовки до такої реалізації;
– чи можуть заходи забезпечення позову вживатися до осіб, які не є відповідачами та взагалі учасниками судового процесу (чи не порушується процесуальне право таких осіб на захист).