За рік президентства Зеленського в Україні почався відкат у корпоративній реформі. Що відбувається в управлінні найбільшими держкомпаніями і банками, кому це вигідно і до чого може призвести?
Президент Порошенко в 2016 році ветував закон про корпоративну реформу з вимогою вивести оборонно-промисловий комплекс зі сфери застосування документа. Йшлося про Укроборонпром. Через три роки цей держконцерн став джерелом найпотужнішого скандалу, добив рейтинг Порошенка і сприяв його розгромній поразці на виборах.
Тепер тією ж дорогою пішов Володимир Зеленський, який ризикує отримати десяток своїх «укроборонпромів», якщо піддасться рейтинговій спокусі видавити з наглядових рад держкомпаній незалежних іноземців.
Події навколо держбанків, ситуація в Укрнафті й Укрзалізниці, законодавча і медійна активність депутатів від партії влади, ОПЗЖ і блоку Тимошенко показують, що існує політичне замовлення на відкат в управлінні держкомпаніями та банками. Це замовлення складається з пекельної суміші політичного популізму на Банковій, зацікавленості олігархів, перш за все Ігоря Коломойського, в формуванні підконтрольного топ-менеджменту, і в прагненні проросійських політиків підірвати економічну стійкість найбільших гравців української економіки і отримати інсайдерський доступ до їхніх активів. На думку деяких експертів, головними цілями кампанії з руйнування корпоративної реформи є Нафтогаз і ПриватБанк. За кількома параметрами в ній проглядається неформальна антикорпоративна коаліція Коломойський-Медведчук-Тимошенко.
НВ Бізнес з’ясовував, що зараз відбувається з корпоративною реформою, хто і як намагається її зруйнувати, і чим це загрожує.
Контекст: як почалася корпоративна реформа
Нагадаємо, формування наглядових рад в держкомпаніях передбачено реформою корпоративного управління, яка стартувала в липні 2015 року. Тоді ще міністр економіки України, а зараз голова Укроборонпрому Айварас Абромавичус назвав держкомпанії основним генератором корупції. Він же ініціював реформу корпоративного управління. Уже в червні 2016 року Верховна Рада прийняла закон, який зобов’язав держкомпанії сформувати наглядові ради, де разом з представниками держави повинні бути і незалежні директори. У 2018 такі ж вимоги були введені для державних банків.
Корпоративна реформа націлена на те, щоб держкомпанії отримали політичний імунітет, а топ-менеджери — призначалися на ринкову зарплату через конкурс і співбесіду наглядової ради, незалежної від політиків, олігархів і їхніх смотрящих. Прийнято вважати, що найдалі в цій реформі просунулися НАК Нафтогаз України, ПриватБанк, Міжнародний аеропорт Бориспіль і Укренерго. Наглядові ради працюють також в Укрзаліниці, Укргідроенерго, Укрпошті, Укргазбанку і Адміністрації морських портів України (АМПУ), Укрексімбанку, Ощадбанку.
У багатьох держкомпаніях наглядові ради так і не створені. Відзначимо, що сумарно, відповідно до нормативної оцінки Мінекономіки, мова йде про те, що в сфері незалежного корпоративного управління повинні знаходитися державні активи сумарною вартістю 1,4 трильйона гривень.
«Спроби згорнути корпоративну реформу були завжди, і це не особливість сьогоднішньої влади. Ми працювали над законопроєктом № 3062 у 2015 році — це саме той законопроєкт, яким було запроваджено незалежні наглядові ради, я сам писав цю частину про більшість незалежних членів, — говорить Андрій Бойцун, консультант з корпоративного управління і член НР Укрнафти. — У 2016 році парламент проголосував за проєкт 3062, але Порошенко на нього поставив вето. «Як ви думаєте, чому? Він офіційно в своїх зауваженнях Верховній Раді написав, що закон, мовляв, хороший, але тільки не потрібно його поширювати на Укроборонпром — тому я ставлю вето, приберіть звідти «оборонно-промисловий комплекс», і я тоді підпишу вам цей закон. І депутати прибрали Укроборонпром, а Порошенко підписав цей закон, — сказав експерт. — І, мені здається, що одна людина навіть і вибори могла не програти в минулому році, якби не це розслідування Бігуса. Це до питання про сприйняття компанії за рахунок поганого корпоративного управління».
Другий приклад з минулого — Порошенко півроку не хотів підписувати закон про корпоративне управління в держбанках. «Ми над ним працювали ще в 2015 році, але тоді його зарубали на корупційному комітеті, навіть не відправивши у профільний комітет ВР. Потім це заглохло на три роки. Держбанки — це дуже чутлива тема не просто тому, що політики виводили величезні гроші на свої кишенькові проєкти, а ще й тому що непрозорі люди там свої особисті гроші зберігали. Але, в підсумку, з МВФ дотиснули цей закон в 2018 році, — згадує Бойцун. — Тому я б не сказав, що це почалося при новій владі, але, дійсно, спроби почастішали, оскільки [незалежне корпоративне управління] заважає олігархам — тому що вони живуть не за рахунок того, що виграють у чесній конкуренції, а за рахунок доступу до влади і, відповідно, державних підприємств і банків».
Гроші: чому не платити незалежним фахівцям — набагато дорожче
Ключовий аргумент популістів — незалежним іноземцям треба занадто багато платити. Цей аргумент подобається президенту Зеленському, і, судячи з рейтингу, його виборцям.
«Концепція зарплат міністрів переглянута, це правда. Виплати знижені. Але є питання щодо зарплат і премій багатьох членів наглядових рад. Ми розуміємо, що є закони ринку, ми не пропонуємо популістськи платити мінімалку. Але, вибачте, коли більше десяти мільйонів громадян живуть на межі бідності, не можуть бути такі виплати людям, які, будучи в наглядових радах, від сили два-три рази на рік прилітають в Україну. Сьогодні в Україні фактично стало вигідніше спостерігати, ніж працювати. І при всій повазі до міжнародних партнерів, при всій вдячності за їхню допомогу, сьогодні громадяни нашої країни в наглядових радах наших підприємств почуваються національною меншиною. Ми не ставимо під сумнів прозорість або ефективність роботи іноземців, їх внесок в боротьбу з корупцією. Це лише питання справедливості і нашого почуття суб’єктності», — це цитата з виступу Володимира Зеленського 4 березня на позачерговому засіданні Верховної Ради, коли уряд Гончарука було відправлено у відставку.
Нагадаємо, виплати членам НР (як і всім чиновникам) обмежені сумою 47 тис грн на період карантину, і цей термін продовжений недавно до 31 липня.
Що говорять експерти? По-перше. Українці перебувають не в меншості, а в більшості в наглядових радах держкомпаній і банків. Наприклад, у ПриватБанку, з дев’яти п’ятеро — українці. Але не всі українці в наглядових радах належать до президентської квоти і не всім з них можна зателефонувати і сказати — «Женя, послухай».
По-друге, показники фінансової звітності компаній показують, що недорогі фахівці в результаті обходяться платникам податків набагато дорожче.
Як пояснив НВ Бізнес незалежний консультант з корпоративного управління і член НР Укрнафти Андрій Бойцун, скорочення зарплат для членів НР заощадить платникам податків копійки, тоді як ймовірні втрати можуть бути в сотні разів більше. «Я спілкуюся з членами наглядових рад держпідприємств і держбанків. У них великі винагороди, але, з іншого боку, ми ж не сперечаємося щодо того, що професійні футболісти багато заробляють. Так, це великі зарплати, але їх потрібно платити, якщо ми хочемо хороший футбол і хороше корпоративне управління.
А ось що показують цифри: за розрахунками Андрія Бойцуна та його колеги Олександра Лисенко, «урізання винагороди для членів наглядових рад ВСІХ держбанків і держкомпаній заощадить пересічному українцеві 53 копійки на місяць. А якщо ми повернемося до практики до 2014 року і візьмемо збиток всього державного сектора, то побачимо, що середній українець тоді втрачав по 250 грн на місяць у вигляді збитків держкомпаній. Це в 500 разів більше, ніж наша „економія“ на винагороді членів наглядових рад. Мета такої ініціативи проста — змусити людей звільнитися — каже Бойцун. — Це приблизно як зі сторожем, який охороняє склад з товаром на мільйон гривень. Давайте зменшимо йому зарплату з 5 тис. гривень до 50 гривень — сторож звільниться, і вже ніхто не стане стежити за тим, як товар на мільйон зникає зі складу».
Тут варто зауважити, що введене на період карантину обмеження зарплати в держсекторі носить поки що абсолютно пропагандистський характер, щоб не думали з цього приводу на Банковій. Як пояснили НВ Бізнес юристи, знайомі з практикою формування наглядових рад, в контрактах часто вказується річний оклад (гонорар) члена НР. А це означає, що ніщо не заважає компенсувати різницю в оплаті після зняття карантину — тим фахівцям, які зможуть дочекатися його закінчення. Для довгострокового видавлювання незалежних фахівців доведеться вводити законодавчі обмеження. І в парламенті є свіжі ідеї щодо цього — але про це нижче.
Одне з обґрунтованих зауважень щодо зарплат в наглядових радах полягало в тому, що у багатьох держкомпаній немає виразних критеріїв оцінки якості роботи членів НР. Як приклад наводилася Укрзалізниця — збиткова компанія, яка продовжує фігурувати в корупційних скандалах.
Голова двох наглядових рад — Укрзалізниці та Укренерго — Шевкі Аджунер, коментуючи НВ Бізнес питання обмеження зарплат в НС, зазначив, що всі повинні бути солідарні в боротьбі з «наслідками коронавірусу для економіки України і українців», але виникає запитання тривалості таких заходів, особливо, під час проведення конкурсів на посаду керівників великих держкомпаній.
«Неспроможність призначити керівника і підтримувати компетентне вище керівництво, безумовно, підірве і в кінцевому підсумку може зруйнувати те, що вже було досягнуто в процесі налагодження корпоративного управління. Ось, що я маю на увазі, коли кажу про ненавмисні наслідки [обмеження зарплат]. Я дуже сподіваюся, що це були саме ненавмисні наслідки дій, спрямованих на подолання наслідків коронавірусу», — сказав він.
«У медицині дуже важлива доза ліків, яке дається пацієнту. У нашому випадку доза — це тривалість обмежень. І я впевнений, що вже прийшов час прибрати ці обмеження. Тому що вони почали впливати на людей, які мають необхідні професійні якості, і ці люди можуть залишити державні підприємства, оскільки, працюючи чесно, вони не зможуть забезпечити собі необхідний рівень життя.
Якщо ситуація з обмеженням зарплат продовжиться, то ми побачимо зростання кількості некомпетентних менеджерів. Вони будуть готові працювати за менші зарплати, але це буде не топ-рівень. Або, що ще гірше, це може стати грунтом для виникнення непрозорих процесів і корупції.
Простим людям може здаватися, що зарплата у топ-менеджерів занадто висока, але, насправді, результат їхньої чесної роботи виправдовує такий рівень. У минулому ми бачили, що некомпетентність і корупція в управлінні держпідприємств коштували Україні мільярдів доларів щорічно…”, — вважає Аджунер. При цьому він відмовився прокоментувати питання про те, чи звертався він з цією проблемою до керівництва країни.
Схоже, що тепер основний KPI для наглядових рад держкомпаній і державних банків в Україні — це не допустити некомпетентного втручання в роботу і заблокувати призначення кишенькових топ-менеджерів, які будуть отримувати зарплати, орієнтуючись не на ринкові показники компаній, а на відкати і схеми, організовані олігархами і політиками.
Як і де олігархи атакують корпоративну реформу
Лідером антикорпоративного руху, очевидно, є олігарх Ігор Коломойський, який у 2019 році повернувся в Україну, коли президентські вибори виграв його бізнес-партнер Володимир Зеленський. Коломойського не було в Україні років два, однак за цей час ситуація в державному секторі економіки почала кардинально змінюватися.
Найбільших атак після повернення Коломойського в Україну зазнав раніше націоналізований ПриватБанк, що належав олігархові. Однак, незважаючи на сильний судовий, медійний і поліцейський пресинг, наявність сильної наглядової ради з незалежними українцями і іноземцями дозволяє ПриватБанку успішно відбивати атаки олігархів і успішно відповідати їм у зарубіжних юрисдикціях. Судові позови ПриватБанку в Англії, США, на Кіпрі та Ізраїлі роблять перспективу повернення виведених колишніми акціонерами грошей дуже реальною. Якщо, звичайно, наглядова рада і топ-менеджмент банку зможуть і далі робити свою роботу.
Явною жертвою серед держкомпаній, яких зовсім не встигла торкнутися корпоративна реформа, виявилася Центренерго. За даними розслідування проєкту Схеми (Радіо Свобода), структури Коломойського могли заробити на поставках вугілля і газу на Центренерго до чотирьох мільярдів гривень. Нагадаємо, що однією з версій відставки уряду Гончарука, було бажання його команди змінити дружнє олігархові керівництво в Центренего. Очевидно, олігарх дістався і до Укрнафти, де на фінальній стадії був припинений конкурс з обрання нового топ-менеджера, після чого почалися скандальні операції з продажу нафти.
Ще одна потенційна жертва — Ощадбанк. Знову ж наявність незалежної НР дозволила провести конкурентний конкурс за призначенням нового керівника банку. Хоча його і заблокував один з кандидатів, які програли. Однак, це не змогло вберегти Укрексімбанк, куди був призначений головою правління друг сім’ї Зеленського Євген Мецгер — і тепер президент публічно застосовує телефонне право щодо цього банку.
В цілому кампанія з зупинення і відкату корпоративної реформи зводиться до кількох очевидних прийомів.
Як розповіла НВ Бізнес незалежний член НР Укрнафти від Нафтогазу Олена Макеєва найбільш очевидними спробами зупинити корпоративну реформу в Україні є ініціатива з витіснення іноземців з наглядових рад, зокрема, шляхом скорочення заробітних плат. «Так, це очевидно, на мій погляд: атаки на іноземців в НР, скорочення зарплат членам НР до 47 тис. грн, можливе скорочення (урізання) повноважень членів НР, саботаж зупинення) конкурсів тощо. Все це дуже сильно впливає на успішність просування реформи корпоративного управління, викликає недовіру до незалежних конкурсів у суспільстві і, як результат, може призвести до згортання реформи як такої», — каже Макєєва.
Незалежний член НР Укрзалізниці Андерс Аслунд абсолютно конкретний в оцінках того, хто саме згортає корпоративну реформу. Він упевнений, що особисто президент Зеленський завдав найсерйозніший удар по ефективному корпоративному управлінню в своєму виступі в Раді 4 березня (див. вище), коли фактично звільнив Кабінет міністрів Олексія Гончарука. «Він одноосібно пройшовся по зарплатах членів правління і наглядових рад держкомпаній, які з 1 квітня були зменшені до десятикратного мінімального окладу, тобто 47 тис. грн на місяць. Закон про бюджет наклав це обмеження до кінця карантину, але це продовжується. В Укрзалізниці ми, члени наглядової ради, з нетерпінням чекаємо четвертий місяць. Неможливо зберегти менеджерів, які були б компетентні і чесні з такими зарплатами. Тож дуже скоро ця зарплата вб’є хороше корпоративне управління в Україні. З того, що я чув, президент повністю керується даними опитувань, оскільки іноземці і висока державна оплата вважаються непопулярними», — поділився Аслунд.
За словами Аслунда, додатковим важливим мотивом є те, що велика кількість людей в оточенні Зеленського хочуть отримати роботу в радах директорів і наглядових радах державних компаній. «Імовірно, вони очікують, що їм будуть платити інші, а не самі ці компанії, тому їхній інтерес полягає лише в тому, щоб отримати ці робочі місця», — пояснив він.
«Я не бачу підтримки з боку адміністрації Зеленського для гарного корпоративного управління в державних компаніях. Навпаки, адміністрація веде атаку на наглядові ради великих державних компаній», — категоричний Аслунд.
Виникла сильна ксенофобська тенденція, що просувається фракцією Коломойського в Слузі народу. Їхнє бойове гасло — «соросята», діти Сороса, маючи на увазі, що іноземці, особливо представники Заходу, погані, — продовжує Аслунд. — Очевидно, що основний інтерес, що стоїть за злісними атаками на хороше корпоративне управління, — це матеріальні інтереси старого істеблішменту, як це видно з депутатів Коломойського, які очолюють цю атаку. Деякі люди хочуть вивести незалежних директорів і замінити їх надійно корумпованими службовцями”.
Олена Макеєва також вважає, що захід зі зменшення зарплат для членів НР держкомпаній і банків не зробить держкомпанії прибутковими, а навпаки. «Як аудитор і людина, яка мала досвід роботи з державними фінансами, можу сказати, що фонд заробітної плати членів НР держкомпаній — нематеріальна стаття, простіше — не суттєва. Цей захід точно ніяк не допоможе поліпшити фінансовий результат, що не зробить держкомпанії прибутковими. Очевидно, держава не отримає більше дивідендів, якщо керувати держкомпаніями будуть посередні люди. Тоді з якою метою приймаються такі рішення, навіть якщо вони тимчасові? Нам про це чесно не сказали», — зазначила Макєєва.
Андрій Бойцун зазначає, що друга ініціатива проти корпоративної реформи — законопроєкт депутата Володиної про те, що в наглядових радах повинні бути тільки українці. «Згадаймо приклад ПриватБанку до націоналізації — сиділи в наглядовій раді одні українці, причому там незалежні члени були — Стельмах, Лисицький, які навіть колись вважалися корифеями українського банківського сектора. Але вони якимось дивним чином не побачили дірку в капіталі на 150 мільярдів. Тобто, або вони її не змогли побачити, або вони її не захотіли побачити. Вам який варіант більше подобається? — наводить приклад Бойцун. — У мене не те, що якась особлива любов до іноземців — це виключно питання професіоналізму. Якщо ти хочеш професійні наглядові ради (а у нас поки що не вистачає таких людей), то бери людей, які в цьому розбираються. Більш того, ось ми наводимо в приклад Укренерго, яким потрібно інтегруватися в ENTSOE. А хто з українців у своєму житті це робив? Ніхто. Тому логічно, що там повинні бути люди, які розбираються в цьому питанні, якщо нам потрібна інтеграція в європейську систему».
Голова правління Ощадбанку Андрій Пишний зазначив, що держава — досить специфічний власник, тому незалежна наглядова рада потрібна для захисної функції. «Компанії в стовідсотковій державній власності так чи інакше зобов’язані шукати і знаходити баланс між запитами та інтересами суспільства, соціальними функціями і амбітними комерційними інтересами. Зі свого досвіду: крім функцій стратегічного планування, контролю, організації підзвітності менеджменту наглядова рада в держкомпаніях має виконувати певну захисну, буферну функцію менеджменту від політичного впливу та тиску. Немає альтернативи корпоративного управління, і держсектор зобов’язаний це пройти», — зазначив він.
За словами голови наглядової ради ПриватБанку Шерон Іскі, є помилкова думка про склад наглядових рад. «Більшість у наглядовій раді ПриватБанку — українці, всі висококласні експерти, які вносять істотний внесок в роботу.
Ми рівноправні партнери в тому, що ми робимо, ми поважаємо внесок кожного, поділяємо єдині цінності, разом відстоюємо інтереси банку і країни.
Бути незалежними — значить приймати рішення, яким способом ми досягаємо цілей, поставлених акціонером, при цьому в процесі прийняття рішення ми вільні від неналежного впливу. При цьому, звичайно ж, ми повинні враховувати і враховуємо інтереси наших стейкхолдерів”, — сказала Іскі в інтерв’ю НВ Бізнес.
Третій напрям атаки на НР — е-декларації. «Зараз ситуація така, що українці повинні здавати декларації, а іноземці ні, а раніше всі повинні були. У кандидатів, особливо іноземних і особливо тих, хто краще, це відбиває бажання подаватися на посади в наглядових радах, а отже, страждає якість претендентів», — пояснив Бойцун.
Четвертий приклад спроб згортання реформи — ідея екс-міністра фінансів Уманського. «За ті три з половиною тижні, які він був міністром фінансів, встиг винести на Кабмін законопроект, в якому написав, що потрібно забрати повноваження у наглядових рад. І віддати їх акціонеру, тобто уряду. Також додав, що потрібно зменшити кількість незалежних членів до двох, якщо не помиляюся — за великим рахунком прибрати їх. Законопроєкт не встиг нікуди вийти. Якби це сталося, то це був би набагато сильніший удар по реформі корпоративного управління, ніж всі ці згадані вище історії», — попередив Бойцун.
П’ятий метод — спроби прямого втручання. Наприклад, це дзвінок Зеленського Мецгеру в Укрексімбанк з наполегливим проханням реструктуризувати деякі кредити. «Але ж ми знаємо, що Укрексім на відміну від інших — найзбитковіший банк України. У ньому повно проблемних кредитів. І що Fitch знизив рейтинг цього банку, тому що там є проблеми з капіталізацією», — акцентує Бойцун.
І нарешті, найнебезпечніший метод боротьби з незалежним корпоративним напрямом у держсекторі — зрив і дискредитація прозорих кадрових конкурсів. «Не люблять їх противники реформи. Адже в результаті такого конкурсу, не дай Бог, керівником підприємства може виявитися чесний і професійний менеджер. І як же їм тоді виводити гроші з цього підприємства?
У Ощаді ви ж бачили — призначається людина, і після цього Дубінський блискавично пише пост щодо того, що о який жах — неправильно призначили людину. А на наступний день Бужанський подає в суд, щоб зупинити це призначення. Мені здається, що Ощадбанк — це історія про важку перемогу. Схоже, що процес там був дуже важкий і не ідеальний, але незважаючи на це, наглядовій раді вдалося вибрати найкращого кандидата”, — пояснює Андрій Бойцун. — Але це ми говоримо про спробу зупинити конкурс. А в багатьох компаніях конкурси просто не починалися. Це ж вирішальний момент — тому що через того, хто керує компанією, реалізовується вся політика”.
Пишний вважає, що головними критеріями відбору незалежних директорів повинні бути їхня професійна придатність, відсутність конфлікту інтересів, безумовне дотримання принципів незалежності та репутабельність. «У новітній історії корпоративного управління є достатньо прикладів, дивлячись на які можна зробити висновок, що іноземне громадянство не є гарантією незалежності та якості управління. Так само як і українське громадянство не є щепленням від профнепридатності та залежності. Україна ще має пройти інституціональне становлення корпоративного управління, знайти ментальну, професійну і юридичну зрілість системи — створити школу незалежних директорів», — сказав він.
Олена Макеєва нагадала про те, як був зупинений на фінальній стадії конкурс в Укрнафті. «Рік тому я щиро вірила в те, що компанія Укрнафта стане флагманом реформи корпоративного управління. Це була моя мотивація приєднатися до професійної НР як незалежний директор. Цілий рік ми працювали злагоджено, як єдиний механізм. Однак в травні 2020 року конкурс на голову правління зупинили. Пройти такий серйозний шлях відбору, дійти до short list і зупинитися», — нарікає вона.
Андрій Бойцун вважає, що пояснення в міжнародній практиці тому, що зараз відбувається в Україні з корпоративною реформою, немає. «Давайте повернемось до нашого прикладу, з будинком. Противники реформи говорять: „Не потрібен нам цей будинок, давайте ось знесемо спочатку цю стіну і всі цеглини розберемо. А тепер — ось цю, і так далі“. Але, насправді, мета зрозуміла — потрібно знести весь будинок. І, це ж не пояснюється якоюсь міжнародною практикою. У всьому цивілізованому світі працює система корпоративного управління, тобто ніхто з опонентів не може сказати, що вони пропонують знести наглядові ради, тому що це передова практика цивілізованих країн. Країни без такої системи, звичайно, існують — це якраз бідні та корумповані країни. Ви хочете на них рівнятися? Я — ні», — каже Бойцун.
Яка позиція влади? Коментарі Юлії Ковалів і Данила Гетманцева
НВ Бізнес звернувся до заступника голови Офісу президента України Юлії Ковалів із запитанням про те, чи повинні іноземці піти з наглядових рад держбанків і компаній, а також чи не вважають в ОП, що скорочення винагороди для членів НР знищить корпоративну реформу в Україні.
Ковалів відповіла так: «Реформа корпоративного управління має велике значення для підвищення вартості та прозорості діяльності держкомпаній. При виборі членів НР насамперед фокус потрібно ставити на досвіді, готовності присвячувати достатньо часу і уваги такій компанії і діловій репутації, а не громадянству. При цьому і приватні українські компанії, акції яких торгуються на біржах за кордоном, або які залучають міжнародне фінансування (бонди, кредити МФО і міжнародних банків), також часто залучають до своїх наглядові ради іноземних директорів. Це нормальна практика для приватного бізнесу в Україні на сьогодні».
Голова комітету Верховної Ради з фінансової, податкової та митної політики Данило Гетманцев вважає очевидним, що корпоративна реформа або забезпечення ефективної роботи державних підприємств не є прямим наслідком залучення саме іноземців у наглядові ради підприємств. «В цілому ряді прикладів залучення іноземців не припинило розкрадання коштів держпідприємств і не зробило їх ефективними, — сказав він. — Очевидно, що країна, яка допускає 300 млрд дефіциту обгрунтовано обмежує виплати всім особам, які фінансуються з держбюджету і в державному секторі. Всім! А не тільки іноземцям або українцям».
При цьому, Гетманцев абсолютно не згоден з твердженням про необхідність обмеження участі осіб в наглядовій раді за принципом громадянства. «Однак переконаний, що такі обмеження повинні бути за принципом професіоналізму і бездоганної ділової репутації. На жаль останні критерії часто замінялися громадянством і рівнем лояльності до тих чи інших кіл при владі», — пояснив свою позицію він.
Контекст: що відбувається у Верховній Раді щодо корпоративної реформи
У Верховній Раді України з початку 2020 зареєстровано 11 законопроєктів, спрямованих на істотні зміни в практиці незалежного корпоративного управління.
Більшість законопроєктів перебувають на стадії розгляду в комітетах. Однак, набір авторів цих документів дуже примітний. В основному це депутати від ОПЗЖ, проте є ініціатори в Слузі народу і партії Юлії Тимошенко.
№ 2795 — щодо державного регулювання оплати праці в публічному секторі
Ініціатори: фракція «ОПЗЖ» — Колтунович, Медведчук та ін.
Проєкт схвалений головним комітетом, готовий до розгляду в першому читанні, кілька разів включався в проєкти порядку денного парламенту. Документ пропонує обмеження розміру виплат керівникам державних підприємств і національних акціонерних компаній 10 мінімальними посадовими окладами працівника основної професії.
№ 2798 — про обмеження максимального розміру заробітної плати керівників та працівників підприємств державного сектора економіки, державних службовців і працівників установ і організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету
Ініціатори: фракція «Батьківщина» — Тимошенко та ін. Поки не розглядалося комітетом, передбачає обмеження максимального розміру заробітної плати керівників та працівників підприємств державного сектора економіки 10 мінімальними зарплатами (47 230 грн на поточний момент, 50 тис грн з 1 вересня). Подібні законопроєкти про обмеження виплат в наглядових радах у ВР внесли Наталія Королевська (ОПЗЖ) і Антон Яценко (За майбутнє)
Кілька законопроєктів пропонують заборонити іноземцям працювати в наглядових радах держкомпаній і держбанків. Це законопроєкт № 3119 (фракція «ОПЗЖ» — Вадим Рабінович; № 3193−1 (Андрій Деркач і Олександр Дубінський, СН)
Цікаво, що проєкт двох останніх авторів передбачає обмеження бути членом НР для осіб, які протягом останніх 5 років займали посади керівників NGO, або були членами NGO, яке отримувало фінансування від іноземних держав або іноземних NGO, або здійснювало співробітництво з іноземними NGO.
№ 3487 — про вимоги до кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради. Автор — вже згадувана депутат від СН Володіна. Депутат від партії влади пропонує ценз за громадянством для незалежного члена наглядової ради державних підприємств і державних АТ — ним може бути тільки громадянин України, який проживає в Україні протягом 5 останніх років і володіє державною мовою.
Законопроєкт № 3355−1 (автори — «Слуги народу» — Іонушас, Стефанчук та ін.) пропонує зобов’язати топ-менеджмент і членів НР держкомпаній подавати щорічні е-декларації.
Які результати дала реформа корпоративного управління і навіщо її захищати
Андрій Бойцун разом з Дмитром Яблоновським підготували звіт щодо ТОП-10 державних підприємств для уряду, в якому чітко відображається вплив корпоративної реформи на результати роботи державного сектора. «Давайте подивимося на ці топ-10. Візьмемо чотири найкращих підприємства в цьому контексті (ще раз, там ще не все зовсім добре, але візьмемо найкраще, що є — Нафтогаз, Укрпошта, Укренерго та Укрзалізниця», — каже Бойцун.
По-перше, Нафтогаз вийшов зі збиткової компанії в прибуткову. «Причому там зазвичай говорять, що це за рахунок тарифів, але це не так. Якщо ви запитаєте фіндиректора Нафтогазу, то він вам скаже, що за рахунок транзиту вони стали набагато більше заробляти. А чому? Тому що стали краще домовлятися. Той же Стокгольм не змогли б виграти, якби там не повірили, що ця компанія стала більш прозорою і цивілізованою. Нафтогаз з величезного збитку до реформи корпоративного управління вийшов у прибуток після реформи. Якщо тільки в 2014 році Нафтогаз втратив 88,4 млрд грн (або більше 2 млн грн на кожного українця), то зараз це найбільший донор державного бюджету», — пояснює Бойцун.
По-друге, не тільки в світі, але навіть в Україні Нафтогаз почав краще сприйматися як прозора компанія. «По-третє, якщо ви візьмете літературу з корпоративного управління, то прочитаєте, що поліпшення якості корпоративного управління покращує і здешевлює доступ до капіталу. Так ось, компаніям з поганим корпоративним управлінням в борг не дають, а ось Нафтогаз тепер гроші на світових ринках може позичати дешевше, у великих обсягах, на довші терміни, без держгарантій.
У листопаді 2019 року Нафтогаз розмістив 7-річні єврооблігації на суму 500 млн дол. під низьку ставку (7,625% річних). Нафтогазу вдалося отримати найнижчу ставку щодо суверена всіх розміщень українських держпідприємств того року. Вона лише на одну десяту відсотка (127 базисних пунктів) перевищує поточні котирування суверенного боргу України з аналогічним терміном погашення (05/11/2019). І все це без держгарантій”, — нагадує Бойцун. — Тепер Нафтогаз в змозі позичити гроші на міжнародних ринках практично під таку ж ставку, що й сама держава. Такого не можна було уявити шість років тому — завжди потрібні були державні гарантії, завжди ці ставки були високі, тому що всі інвестори розуміли — це «чорна діра», краще позичимо державі, тому що в тому, що вона розрахується, ми більш-менш упевнені, а ось що сам Нафтогаз може — дуже навряд”.
Далі, Укрпошта зі збиткової перетворилася на прибуткову. Укрзалізниця стала теж залучати гроші набагато дешевше і на довші терміни, ніж це було 3−5 років тому. Укренерго — те ж саме. «Якщо ви підете на зустріч Укренерго з міжнародними партнерами, ви побачите, як нормально з ними веде діалог про інтеграцію в ENTSOE те ж Енергетичне співтовариство ЄС.
А тепер важливий момент. Всі ці компанії, які ми зараз обговорюємо, — так, у них проблеми ще є. Але чому про ці проблеми говорять? Та саме тому, що ці компанії на слуху — адже вони стали прозорими. Ну і, тому що противники реформи їх критикують. Не подобається їм вона — адже красти з більш прозорих компаній дуже складно”, — пояснює Бойцун.
Нагадаємо, раніше НВ Бізнес провів дослідження про те, як впроваджується корпоративна реформа в держсекторі, відправивши запити в ТОП-20 найбільших державних компаній рейтингу Міністерства розвитку економіки України. Тоді на запит НВ Бізнес відповіло 12 компаній. При цьому, як з’ясувалося у 11 (з 20) держкомпаній сумарною оцінною вартістю активів понад 430 млрд грн наглядових рад немає взагалі — реформа корпоративного управління до них не дійшла. Серед найбільших, вільних від незалежного спостереження — Енергоатом, Державна продовольчо-зернова корпорація, Аграрний фонд, Автомобільні дороги України, НСК Олімпійський, Украерорух та інші. Вісім державних структур, серед яких ДП Енергоринок, Чорнобильська АЕС, Центренерго, які не відповіли на запит. Всі ці компанії сильно схильні до корупційного ризику.
Андрій Бойцун запропонував звернути увагу на компанії, до яких реформа не дійшла. «Це ДПЗКУ — Державна продовольчо-зерновакорпорація України, Укробронпром до 2019 року і Енергоатом донедавна. Ось, ДПЗКУ тільки за дев’ять місяців минулого року втратила 1,25 мільярда гривень. Вдумайтеся — це одна компанія, про яку ніхто і нічого не знає. Середньостатистична людина навіть не знає, що така компанія існує. А чому? Та тому що там ця реформа навіть не починалася. У 2019 Укроборонпром почав цю реформу — коли туди прийшли Абромавічус, Бондар, які хочуть це змінити. Ми їх консультували з корпоративного управління в 2020 році. А Енергоатом з цими своїм історіями з Мартиненком…», — нагадує експерт.
Бойцун зазначив, що недавно в ДПЗКУ Саймон Чернявський звільнився з посади гендиректора. «Якщо ви почитаєте реліз, то там прямо написано, що це сталося через його незгоду з акціонером щодо реформи корпоративного управління і політичного втручання. По суті, йому сказали: „Не будемо ми ніякі наглядові ради створювати, не потрібна нам ніяка прозорість, з китайцями самі як-небудь розберемося, коли вже зовсім погано стане“, — ділиться він. — Ось це і є адекватне порівняння —тих підприємств, у яких реформа корпоративного управління почалася, з тими, в яких не почалася. І при такому порівнянні очевидно, що результати цієї реформи не просто є, вони — величезні».
Наявність незалежної НР прямо впливає на результат і в банківській сфері. Для наочності наведемо приклад з ПриватБанком, який після націоналізації в 2016 році і введення незалежної наглядової ради стає найприбутковішим банків в Україні. Так, в 2017 році, коли в банку ще не було незалежної наглядової ради з іноземцями, його прибуток склав 400 млн грн, а за підсумками 2018 року, коли наглядова рада з’явилася — 12,8 млрд грн. В 2019 цей прибуток виріс ще більше ніж на 50%, досягнувши мільярда доларів.
Голова наглядової ради ПриватБанку Шерон Іскі в інтерв’ю НВ Бізнес пояснила, чому незалежне корпоративне управління критичне саме для банків. «Банк — це фінансовий посередник. Банкінг є найбільш зарегульованим бізнесом у світі. Чому? Банками володіють приватні особи, але банки виконують важливу соціальну функцію.
У банківській справі є поняття морального ризику. Люди, яким довіряють гроші, а точніше, люди, які розпоряджаються моїми грошима, вашими грошима, грошима вашої мами і бабусі, грошима вашого брата, вашої компанії забувають, що це наші гроші, і що вони повинні управляти ними в наших інтересах.
Вони починають думати і поводитися так, як ніби це їхні гроші. Без корпоративного управління гроші будуть вкрадені. Це неминуче. Хто-небудь неминуче піддасться такій величезній спокусі і почне діяти в своїх інтересах, а не в інтересах клієнтів, насамперед вкладників.
Банківська справа дійсно унікальна в цьому сенсі. ПриватБанк — найбільший банк країни, його роль величезна і керувати ним потрібно правильно, тому для нас бути членами наглядової ради ПриватБанку в цей час — дуже велика відповідальність”, — зазначила Іскі.
«Реформа корпоративного управління, як і будь-яка інша, за один день не робиться, але за бажання — робиться за розумний час. Реформу робити ми почали, але не закінчили, тому що, в принципі — ми до цього зараз дійдемо — є опір, тому що люди, які наживаються на держпідприємствах, банально втрачають через це гроші, — пояснює Бойцун. — Уявіть собі — ви почали будувати будинок, заклали фундамент, побудували стіни, а противники вам кажуть: «поганий будинок, тому що там немає даху і вікон». Згоден, дах і вікна потрібно ще поставити, але, хоч і жити в ньому поки що складно, це ж все одно краще, ніж ваша землянка.
Давайте поставимо дах і вікна, і всі будемо добре жити. І тут вони кажуть: «ні-ні, ми хочемо, щоб була наша землянка, тому що вона наша — а будинок ми цей, який загальний, знесемо». Ось це, приблизно та ситуація, в якій ми останні шість років перебуваємо”.
Які можуть бути наслідки від згортання реформи корпоративного управління?
Експерти стверджують, що згортання корпоративної реформи загрожує поверненням непрофесійного менеджменту, тотальної корупції і мільярдних збитків для держави.
Так, за словами Олени Макеєвої, згортання реформи корпоративного управління — це дорога в минуле: збиткові держкомпанії, неефективний і непрозорий менеджмент, корупція, зокрема політична, злодійство, збільшення бюджетного дефіциту. «І, як результат, — дорогі зовнішні запозичення, негативний рейтинг країни, погана репутація і імідж країни, інвестиційна непривабливість, а слідом за цим — зростання бідності населення», — попередила вона.
З нею погодився Андерс Аслунд, на його думку, якщо кампанія Зеленського проти хорошого корпоративного управління буде успішною, наслідком буде те, що реформи в державних компаніях залишаться в глухому куті, а також боротьба з корупцією. «Результатом буде підтримання низької продуктивності, низьке економічне зростання і збереження корупції в українській економіці», — побоюється він.
Андрій Бойцун все ж сподівається, що корпоративну реформу не згорнуть. «Якщо згорнуть, то це закінчиться тим, що в держкомпаніях і держбанках у нас не буде ні незалежних наглядових рад, ні професійних і чесних менеджерів, ні прозорості — а буде проста корупція. Відповідно, найпростіший наслідок — це те, що з чого ми з вами почали розмову: в держкомпаніях будуть красти, вони будуть нести мільярдні збитки, не зможуть позичати гроші, не зможуть розвиватися, — вважає Андрій Бойцун. — Але не тільки це — ось уявіть собі для прикладу Укрзалізницю. Вона ж не просто гроші заробляє. Від неї залежить якість перевезень у всій країні — якщо вона скотиться в практику до 2014 року, то у нас не буде якісного залізничного транспорту, а у бізнесу не буде якісних послуг з вантажоперевезень. І те ж саме з Укрпоштою, Нафтогазом і всіма іншими. Наслідки набагато глибше, ніж фінансові втрати самого держпідприємства».
Відмова від реформи корпоративного управління також унеможливить приватизацію багатьох держбанків і компаній. Наприклад, коли підписувалася Передприватизаційна угода ЄБРР з Ощадбанком, то керувалися тим, що ЄБРР увійде в капітал Ощадбанку — але це передбачає спочатку реформу корпоративного управління цього банку.
Не менш важливий момент — це співпраця з МВФ, яка можеться опинитися під питанням. «В останньому меморандумі записано structural benchmark з впровадження реформи корпоративного управління держпідприємств — це значить, що це не просто якесь добре побажання, а це один з головних індикаторів виконання програми МВФ. По ньому МВФ вирішуватиме, чи давати наступний транш чи ні. І якщо Україна не буде виконувати цю умову, то МВФ скаже „соррі, хлопці — грошей не буде“. А якщо МВФ не дасть грошей, то ЄС і Світовий банк теж не дадуть — так сформульовані умови їх програм допомоги. Але, звичайно, багатьом противникам реформи корпоративного управління сподобається, якщо співпраця з МВФ не продовжиться», — резюмував незалежний директор Укрнафти Бойцун.
Джерело: