Увійти|Реєстрація

м. Київ вул. Михайлівська, 12 Б

+38 (044) 228-87-59
+38 (044) 278-12-52
info@cgpa.com.ua

Підписатись на новини
20.10.2015ПАКУ подала зауваження до проекту Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів

Професійна асоціація корпоративного управління розглянула оприлюднений на сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України проект Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів та вважає, що регламентація порядку здійснення виплати дивідендів дійсно є необхідною для українських емітентів та депозитарної системи, але, на жаль, Порядок у наведеній редакції потребує доопрацювання.

Серед системних недоліків Порядку необхідно відзначити нижченаведене:
1. На наш погляд, Комісія вийшла за межі своєї компетенції, коли встановила у п.3 розділу ІІ Порядку безумовний обов’язок емітента сплачувати дивіденди на депозит нотаріуса або через депозитарну систему, якщо вони не були сплачені акціонерам протягом встановленого законом або рішенням загальних зборів строку. Ми виходимо з такого:
1.1. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі ст. 4 ЦК України рішення Комісії не є актами цивільного законодавства.
1.2. Ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» не встановлює безумовного обов’язку для акціонерного товариства сплатити дивіденди акціонерам за допомогою засобів, передбачених законодавством. Більш того, абзац 4 частини 2 цієї статті передбачає право акціонера на спрощений порядок стягнення дивідендів з недобросовісного емітента. Тобто законом передбачено, що для примусової сплати дивідендів необхідний відповідний юридичний факт, а саме дії акціонера, спрямовані на отримання цих дивідендів (звернення, позов, виконавчий напис, скарга у Комісію та ін.).
1.3. Відповідно до ст. 537 ЦК України виконання зобов’язання внесенням боргу в депозит нотаріуса є правом боржника, а не обов’язком.
1.4. Стаття 92 Конституції України встановлює, що виключно законами визначаються правовий режим власності, правові засади і гарантії підприємництва та засади цивільно-правової відповідальності.
1.5. Відповідно до ст. 6 Конституції органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» не надає Комісії прав та повноважень встановлювати для емітентів додаткових цивільних обов’язків, аніж передбачені діючими законами України.

Таким чином, регулювання процедури виплати дивідендів має здійснюватись в межах встановлених Конституцією, Цивільним кодексом України, Законом України «Про акціонерні товариства», Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин, а Комісія при прийнятті своїх нормативно-правових актів не може встановлювати додаткові обов’язки, аніж передбачені вказаними законами України.

2. Встановлення безумовного обов’язку емітентів щодо сплати дивідендів через депозит нотаріуса або депозитарну систему призведе до додаткового фінансового навантаження на вітчизняні акціонерні товариства та/або до їх конфліктів з акціонерами:
2.1. Проект покладає на АТ додаткове фінансове навантаження при оформленні депозитів нотаріуса або сплатою дивідендів через депозитарну установу, з якою емітентом був укладений договір на відкриття та обслуговування рахунків акціонерам. Безумовна виплата дивідендів емітентами з великою кількістю акціонерів-фізичних осіб (більше 100) за допомогою депозиту нотаріусу призведе до значних витрат на сплату послуг нотаріусу та практично неможливе у реалізації, оскільки існуючий порядок оформлення депозиту нотаріусу передбачає велику кількість реєстраційних дій від нотаріуса для його оформлення. Більш того, нотаріус повинен буде повідомити акціонера про наявність депозиту на його користь, але велика кількість реєстрів українських емітентів не містить коректної адреси фізичних осіб, які стали акціонерами внаслідок так званої «ваучерної приватизації».
2.2. Ані законом, ані порядком не встановлено, за чиї кошти має здійснюватись сплата послуг депозитарної установи. Оскільки договір укладений між емітентом та депозитарною установою, останні вимагають сплати вартості цих послуг саме на емітентів.
2.3. Оскільки дивіденди сплачуються з частини чистого прибутку, всі витрати, пов’язані з такою виплатою (комісії банківських установ, поштові витрати), здійснюються за рахунок суми дивідендів. Таким чином витрати на оформлення депозиту нотаріуса та/або послуги вказаної вище депозитарної установи, мають здійснюватись за рахунок дивідендів кожного конкретного акціонера. Враховуючи досить малу суму дивідендів більшості міноритарних акціонерів-фізичних осіб, виплата їм дивідендів через депозит або таку депозитарну установу стане економічно недоцільним.
2.4. Порядком не передбачена можливість та порядок відмови акціонера від отримання дивідендів. Таке право надане йому Цивільним кодексом України. Річ у тому, що відповідно до п. 179.2 Податкового кодексу суми отриманих фізичною особи дивідендів повинні бути включені до річної декларації. Згідно з п. 57.1 ПКУ емітент під час виплати дивідендів утримує податок з доходів фізичних осіб та подає відповідну персоніфіковану звітність до органів Державної фіскальної служби. Таким чином, Порядком створюється ситуація, коли сплата дивідендів фізичній особі на депозит нотаріуса або через депозитарну установу призведе до відповідальності цієї особи за подання недостовірної декларації через те, що ця особа не отримала повідомлення від нотаріусу або депозитарної установи через відсутність з нею договору. При цьому законом не передбачений обов’язок для фізичних осіб укладати договір з депозитарними установами.
2.5. Також слід відзначити, що мажоритарний акціонер може свідомо відмовитись від отримання дивідендів з метою зменшення податкового навантаження на емітента та відстрочення сплати емітентом авансового внеску із податку на прибуток у встановлених ПКУ випадках.

Отже, встановлена Порядком норма щодо обов’язкової виплати дивідендів через депозит нотаріуса або депозитарну установу, з якою емітентом був укладений договір на відкриття та обслуговування рахунків акціонерам, не враховує всіх економічних інтересів акціонерів та емітентів, порушує баланс цих інтересів, призводить до збільшення фінансового навантаження на прибуткові компанії, яких на сьогодні залишилось дуже мало, та може призвести до корпоративних конфліктів цих компаній з акціонерами.

3. Порядком не врегулювані дії депозитарних установ у випадках, коли вони не змогли виплатити дивіденди, та не встановлений строк, протягом якого кошти, що надійшли для виплати дивідендів, будуть знаходитися на рахунках депозитарної установи. Порядок не передбачає повернення коштів емітенту, а лише іншій депозитарній установі. Вказаний пробіл у регулюванні призведе до безпідставної концентрації на депозитарних установах коштів акціонерів та, відповідно, до зменшення дефіцитних оборотних коштів підприємств, які могли б давати подальший прибуток акціонерам.
4. П. 2 розділу 3 Порядку суперечить нормам абз.5 ч.5 ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», яка передбачає всі суми дивідендів, нарахованих на державну частку будь-якого розміру, перераховувати до державного бюджету.

Вищенаведене свідчить про системні недоліки Порядку, які необхідно обговорювати в широкому колі юристів, представників емітентів та фахівців депозитарної системи.
Звертаємо Вашу увагу, що ПАКУ та її члени готові взяти участь у подальшому доопрацюванні цього Порядку та у розробці інших проектів нормативно-правових актів у сфері корпоративного управління.

ТекстПроекту можна завантажити за посиланням

Лист із зауваженнями ПАКУ до НКЦПФР